Про кого в Церкві моляться посилено за Літургією? Таємниці богослужіння — випуск 14


За кого Церква молиться посилено? Які особливі молитовні прохання можна додати в чин богослужіння, хто і коли визначає, що існує така необхідність?


“Рцем вси от всея души, и от всего помышления нашего рцем”, – чуємо ми одразу після читання Святого Євангелія слова сугубої єктенії за Божественною літургією. Не даремно дослідники зазначають, що сугуба єктенія звучить саме для тих, хто живе Євангелієм.


Диякон і священик цієї миті начебто спонукають народ Божий посилити свої моління до Бога. Отож, про сугубу єктенію як особливої сили молитовне прохання за всіх православних, про її схожість і те, що відрізняє від інших єктеній — розповідає ієромонах Нестор (Чайка), викладач Київської духовної академії і семінарії, у бесіді з протоієреєм Олександром Клименком.


Чому єктенія, що лунає за богослужінням після читання Євангелія, називається – “сугуба”? Про що зокрема молиться “таємно” священик, до чого закликає диякон, та яким проханням, що лунають під час сугубої єктенії, приділяється особлива увага? Чому і коли звершується заупокійна єктенія? Відповіді на ці питання, а також про особливі молитви, які відповідають викликам часу — молитва про мир, єдність Церкви, за лікарів і про позбавлення від хвороб — дізнаєтесь, переглянувши чотирнадцяте відео з циклу нового проекту «Таємниці богослужіння», яке Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ підготував спільно з Київською духовною академією і семінарією.


“У сугубій єктенії підкреслюється те, що богослужіння звершується не лишень священиком, а богослужіння в цей момент звершують всі вірні, які стоять у храмі. І це проявляється у тих проханнях, які виголошує диякон у храмі, та особливо у тих таємних молитвах, які виголошує священик, – наголошує о. Нестор (Чайка), розповідаючи про сенс і зміст прохань сугубої єктенії. – “Рцем вси от всея души” - і в цих словах диякон вже виголошує заклик до посиленої молитви та прохання до Бога про помилування, а народ Божий вторить йому проханням про милість Господню. І в цих проханнях, звернених до Господа, про особливі Його милості, у цих постійних внутрішніх благаннях нібито прирівнюється любов материнська до любові Господньої до нас, бо любов Господня – всеохоплююча”.

0 просмотров0 комментариев