Проповідь про мову

Дорогі брати і сестри!

Ми живемо у важкий час — час, коли багато хто з нас носить у серці біль війни. І для багатьох навіть звуки певних слів чи мови стають болючими. Особливо російська мова — для когось вона звучить як нагадування про горе, про втрату, про смерть. І це зрозуміло — людська душа реагує на біль.

Але сьогодні хочу сказати: мова сама по собі не винна у злочинах людей. Як ніж може і нарізати хліб, і поранити — так і слово може або зцілювати, або ранити. Не мова винна, а серце, яке наповнило її ненавистю.

Згадаймо: цією ж мовою, яка сьогодні для декого болісна, колись розмовляли святі — преподобний Серафим Саровський, святий Іоанн Кронштадтський, мученики і сповідники. Їхні уста вимовляли ті ж слова, але в них була любов, молитва, мир і сила Духа Святого.

Тож не сама мова добра чи зла — а дух, яким вона наповнена.

Якщо в серці любов — будь-яке слово стане добрим, лікувальним, життєдайним.

Якщо ж у серці ненависть — навіть наймелодійніша мова стане зброєю.

Апостол Павло сказав:

“Коли я говорю мовами людськими й ангельськими, та любови не маю, — то я став як мідь, що дзвенить, або кимвал, що дзвенить. І коли маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всю віру, щоб і гори переставляти, — та любови не маю, то я — ніщо” (1 Кор. 13:1–2).

Ось вона — найвища мова, мова, якою говорить Бог — мова Любові.

Це єдина мова, яку розуміють у Небесному Царстві. Це мова, якою Господь відповідає на наші молитви. І тому кожен християнин повинен навчитися говорити нею — незалежно від того, якою мовою його серце молиться чи співає.

Подумаймо: якщо ми відкинемо якусь мову через ненависть, то завтра можемо відкинути й людину, потім — народ, а зрештою — саму любов. А коли любов зникне, то що лишиться?

Бо якщо ми скажемо: “Я не хочу навіть чути мову ворога”, то за тією ж логікою могли б сказати: “Я не хочу дихати одним повітрям із ним.” Але ж повітря — від Бога! І воно дане всім. Так само і мова — це дар Божий, який люди можуть використати на добро або на зло.

Тому, браття і сестри, будемо вчитися говорити мовою миру і любові, навіть тоді, коли навколо війна.

Не мова ранить — а слово без любові.

І не мова зцілює — а серце, сповнене Христом.

Нехай наші вуста промовляють слова, які несуть любов,

і тоді Господь Сам зрозуміє нас — незалежно від того, якою мовою ми говоримо.

З любов'ю у Христі, духовенство храму Всіх Святих 🥰🙏