Про символіку і сенс зображального третього антифону “Блаженні” та про смисли Малого входу розповідає ієромонах Митрофан (Божко), викладач Київської духовної академії і семінарії, у бесіді з протоієреєм Олександром Клименком.
Про структуру і глибоку символіку зображального третього антифону та про те, до Кого і для кого лунають передусім заповіді блаженства (Мф. 5: 3-12). Про історію виникнення й різні пояснення Малого входу – як входження у храм і “вітання” з Богом – і те, як “вхід з Євангелієм” пов’язано з тектонікою богослужіння і архітектурою самого храму. Про значення дій духовенства під час Малого входу і те, що бачить вірянин, а що залишається поза його увагою. А також про дивовижне змістовне навантаження Царських врат, яскраву наочність винесення світильників, сенс першого благословення священницькою десницею людей і про те “таємниче”, коли священнослужитель кладе Євангеліє на Престол, де вже незабаром буде звершуватись Свята Євхаристія – дивіться у дев’ятому відео з циклу нового проекту «Таємниці богослужіння», яке Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ підготував спільно з Київською духовною академією і семінарією.
«Третім антифоном служать слова уже не старозавітні, а новозавітні. Ми їх називаємо “Блаженні”, тому що співаємо заповіді блаженства: «Блаженны нищие духом, ибо их есть Царство Небесное. Блаженны плачущие, ибо они утешатся. Блаженны кроткие, ибо они наследуют землю…». Цікаво те, що коли ми йдемо до храму, то ще не є в просторі Царства Небесного, ми лише зображуємо цю історію шестя старозавітного народу до спасіння. А коли вже входимо до храму, то входимо у простір Нового Завіту, у простір самого Господа і співаємо заповіді блаженства, – відзначає ієромонах Митрофан. – Коли Господь говорить «Блаженні…», то ці слова звернені саме до нас. Але вже є ті люди, які пішли цим шляхом, пішли за Христом і є блаженними, є тими, які вже наслідують Царство Боже, які вже отримали “мзду многую на небесах” (Мф. 5, 12). Власне ж тропарями ми вшановуємо святих, які й показують нам цей шлях. Адже описується і їхній подвиг, і їхні труди, і те, як вони долучилися до Царства Небесного та як вони стали блаженними. Ми бачимо, що можемо увійти в Царство Небесне не лише символічно ось у цьому храмі, а дійсно стати спадкоємцями Царства Небесного, маючи і слова Господні, і приклад тих святих, яких вшановуємо».