Про те, кого саме поминає священик під час проскомідії, та чому це поминання настільки важливе, що мирянам не варто запізнюватися на цю частину богослужіння, про глибоку символіку та особливий духовний зміст проскомідії — розповідає ієромонах Афанасій (Стрельцов), викладач Київської духовної академії і семінарії, в бесіді з протоієреєм Олександром Клименком. Дивіться чергове відео з циклу проекту «Таємниці богослужіння», яке Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ підготував спільно з Київською духовною академією і семінарією.
Про духовну глибину проскомідії для священнослужителів і мирян як усвідомлення Жертви Господа заради нас. Про особливий сенс тропаря «Искупил ны еси от клятвы законныя…», яким згадуються страждання Христові, та благоговійної молитви принесення «Боже, Боже наш, Небесный Хлеб…». Про п’ять просфор для звершення Літургії — агничну, богородичну, дев’ятичинну, заздравну та заупокійну — як згадку про євангельське диво примноження хлібів, коли п’ятьма хлібами були нагодовані понад п’ять тисяч людей (Мф. 14: 15-21).
«Поминання [вірян] на проскомідії дуже важливе. Саме тому мирянам варто докладати зусиль, щоб встигнути на цю частину богослужіння.
У Святому Письмі зазначається, що Кров Іісуса Христа очищає нас від будь-якого гріха, і священик молиться, щоб Господь змив усі наші гріхи. Святитель Кирил Олександрійський говорить саме про те, що дуже важливим є поминання на проскомідії. Важливо бути на приношенні, щоб здійснити цю молитву, щоб священик прийняв твої дари. Тому що наприкінці це приношення він опустить у Кров Христову, яка спасає кожного з нас», — відзначив о. Афанасій.
Він звернув увагу на надзвичайну атмосферу присутності Бога під час цієї частини богослужіння, усвідомлення того, що Господь цієї миті є поруч із нами. Саме це змушує нас мислити зовсім іншими категоріями, відриватися від земної суєти і прагнути всією душею до Нього.